Тут живе тінь убитої бабусі,

Тут її дім, хоч вже його нема,

Згорів і сад, і тин, навіть старі груші.

Вони були окрасою села.

А все було таким живим, красивим.

Літали гойдалки, лунав дитячий сміх.

У мить все стало сірим та жахливим.

Їх не навчили, що вбивати гріх.

Два роки…, а болить ще дужче.

Війна забрала тисячі життів.

Жага до помсти ніколи не ущухне.

Загоїти всіх ран — не вистачить бинтів…

Вікторія Дубовик

24.02.2024

Відділ комунікації поліції Житомирської області