вул. Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, 10001, Україна
тел.: +380 412 40 76 01, факс +380 412 40 75 88
e-mail:
[email protected]

для запитів ЗМІ: [email protected]
запити на отримання публічної інформації: [email protected]
для електронних звернень громадян: [email protected]
22.10.2017
Жовтень   2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2345678
9101112131415
161718192021
22
23242526272829
3031
дата з:
по:



Головна » Новини » Усі новини

14 жовтня - День захисника України: "Призначення начальником ГУНП - це новий виклик і одночасно обов'язок робити для своєї країни необхідну і відповідальну справу", - В'ячеслав Печененко
14.10.2017 | 11:38

В’ячеслав Печененко - керівник поліції Житомирщини з травня 2016. До того полковник поліції командував полком особливого призначення «Дніпро-1», куди прийшов у числі перших добровольців ще у травні 2014 року.

Маючи позаду понад 20-річний досвід військової служби,  В’ячеслав Печененко просто не уявляв, як може залишатись осторонь, коли в Україні розпочинається війна, йде вторгнення ворога на її територію та лунають вибухи.

- Я військовий у третьому поколінні: мій дід, батько і я – ми усі обрали цю професію – захищати країну. Після школи у мене навіть іншої думки не було. Відразу подав документи до Полтавського вищого зенітно-ракетного командного Червонознаменного училища. Потім служив у Нацгвардії, а після її розформування – у внутрішніх військах МВС. Паралельно отримав профільні освіти у Національному університеті оборони України та Національній академії внутрішніх справ. У 2011 році звільнився на пенсію за вислугою років.

У 2014 році, після загострення ситуації на сході,  В’ячеслав Печененко був серед перших добровольців новоствореного у структурі МВС батальйону особливого призначення «Дніпро-1». Досвідченого офіцера призначають заступником командира.

Упродовж наступних двох років, як зізнається сам полковник поліції, його та бійців підрозділу очікували найскладніші випробування.

- «Дніпро-1» отримував гарт у боях під Маріуполем, Пісках, Іловайську. З реальними бойовими діями ми зіткнулись саме там: з 19 по 30 серпня 2014 ми були в епіцентрі страшного пекла. І, повірте, це було непросто.

Один з найскладніших емоційних моментів – перші втрати. 29-річний Роман Харченко загинув під час штурму блокпосту 18 серпня. Цього ж дня поліг і  Сергій Тафійчук. Його тіло залишилось на полі бою. Противник вогнем відсік бійців батальйону від місця загибелі 30-річного побратима.

- Кілька днів, з 19 по 24 серпня, ми намагались забрати тіло Романа, допоки на День Незалежності не вибили бойовиків з блокпосту, - згадує В’ячеслав Печененко. – Розмову з його рідними, які благали повернути сина, пам’ятаю й досі.

Загалом в Іловайському котлі загинуло 15 бійців «Дніпра-1» і найбільші втрати були ще попереду.

28 серпня увечері батальйону, як і іншим підрозділам захисників, надійшла команда про шикування уранці наступного дня у колони разом з технікою для виходу так званим  «зеленим коридором». Але коли це відбулося, супротивник почав змінювати попередні домовленості та вимагати від українських воїнів скласти зброю і виходити під білими прапорами. На такі умови не погоджувались ні керівництво, ні бійці. Після важких і нервових кількагодинних перемовин врешті була дана команда просуватись за визначеним маршрутом зі зброєю, але вогонь не відкривати.

- Коли ми пройшли перше кільце оточення, з’явилась надія, що нам вдасться вийти з котла без втрат. Однак, як тільки ми опинились на відкритій місцевості із викошеними полями з обох сторін, по колоні відкрили вогонь. Фактично, розпочався розстріл упритул. Ми, як могли, намагались розгорнутись та відкривали вогонь у відповідь, приймаючи бій, і одночасно відступаючи із  місця наскрізного прострілу.

Таким чином частина бійців батальйону вийшли до Новокатеринівки і зупинились, оскільки обстріл продовжувався з усіх сторін.

- Тут уже відповідальність за кожне твоє рішення була колосальна, бо вартувала життя. Був момент, коли ми згодом уночі просувались на Комсомольськ і для орієнтування у напрямі отримали допомогу від наших у вигляді світлових ракет. Буквально за півгодини, як тепер я знаю напевне, такі ж сигнали почав подавати супротивник, намагаючись змінити вектор нашого руху на 90º. На щастя, ми не піддались на провокацію і лише завдяки цьому вийшли з оточення.

Після іловайських подій батальйон «Дніпро-1» був  реформований у полк патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУНП в Дніпропетровській області і очолив його полковник поліції В’ячеслав Печененко, який зі своїми бійцями був аж до 2016.

Щемливим спогадом про ті події нині є нагороди «Іловайський хрест» від бойових побратимів та  державні орден Данила Галицького та знак МВС «Захиснику Маріуполя».

- Пропозиція про зміну напряму діяльності надійшла дещо несподівано для мене від Міністра внутрішніх справ Арсена Борисовича, але я її сприйняв як новий виклик і водночас обов’язок робити для своєї країни необхідну і відповідальну справу на мирній території, - розповідає В’ячеслав Печененко про своє призначення керівником поліції Житомирщини.

Відтак з травня 2016 полковник поліції очолює обласний підрозділ. За командиром на нове місце служби прибули й побратими. Тож тепер поліція Житомирщини стала міцніша й потужніша ще на кілька десятків бойових офіцерів, патріотів України, які з гідністю пройшли випробування війною.

Син Олександр теж обрав професію правоохоронця і прийшов на службу до лав поліції Дніпропетровщини.

 

Відділ комунікації поліції

Житомирської області

 

При використанні матеріалу гіперпосилання на npu.gov.ua обов`язкове
версія для друку